* * *
Б.
Коли настає нічка,
гойдаюся на хвилях твоїх кучериків,
потопаю в бездонній голубіні очей —
і море КО-ли-ХАЄ мене, стомлено-щасливу.
…Хочу дива!..
Схиляюся на твоє скелясте плече,
таємничі печери мікровсесвіту
стискують серце обценьками;
і зорі хвилини лічать,
на золотих ниточках наших поглядів
спустившись обережно
до щемливої зливи
Безмежжя.
***
© Ярослава Шекера. Всі права застережені.