* * *
Аж…
Ангел на плечі твоєму заслухався.
Тетяна Нарчинська
Так ніжно увечері…
що місяць повеслував за гілку,
навколишні лавочки спорожніли,
Дніпро недалечко притих-заснув…
А янгол замріявся у безмежжі
між твоїм плечем та зорями —
аж забув, що час
вертати до житейського театру
і знову впрягатися
у свою роль.
***
© Ярослава Шекера. Всі права застережені.