* * *
…пройдеш безтрепетно по схрещених мечах?
Василь Симоненко
Все забавки — і осінь, і сніжинки,
І цвіт весни, що ніжністю пропах…
Чи в серці виплекаєш дух ожинний?
Чи підеш ти за мною…по мечах?
Покірно рониш поцілунки й руки,
Галантно уклоняєшся — й мовчиш…
Чи чуєш? — У словах зітхає мука —
То схрещені видзвонюють мечі!
Ні, не вдихаю пахощі конвалій —
У вир безсмертників лечу й лечу…
Дорога майорітиме у далях,
Як стиснемо з тобою по мечу!
Над нами — небо, Всесвіт, світ — між нами,
Його скорити — лезами пройти.
Та тільки юними солодкими літами
Здолати берег вічності крутий —
Лискучими мечами.
***
© Ярослава Шекера. Всі права застережені.