* * *
Загратовані душі,
Заджинсовані постаті,
Неочищені мушлі…
А серця — із мембранами босими
Вигинаються, дишуть
Нешліфованими самоцвітами…
Їм неволя заметами свище,
Воля дражниться волами ситими.
А серця не вмирають —
Вони велетні навіть за гратами,
Їх не стримують рами;
Їх політ над покинутим раєм
У дзеркальних світах
мерехтить листопадом лапатим.
***
© Ярослава Шекера. Всі права застережені.