* * *
Вона увижається в зорях —
Уявних, бо де їх знайдеш тут?
Палати небесні просторі
Отак, по-чужинському, вперті…
Вона прилітає піснями,
В сопілці живе, промениться.
У віхолу грізну — весняно
Спалахує сонячна криця.
Вона у листах заповітних,
Вона — у тобі, мій єдиний;
В вербових заплаканих вітах
На цій неозорій чужині.
***
© Ярослава Шекера. Всі права застережені.