* * *
А сонечко вкололось о тополі
І кров’ю стиглою за небокрай спливає.
У синьооке марево надхмарне
Лелекою його “Прощай!” спливає…
У ніч невпинну, у стрімку безодню
Буянням згашеним розмай спливає.
Здається, що молитвою у вчора
Ой Леле! — ріднодзвонний край спливає!
Втопаю в зорях у колисці ночі.
О неповторна мить, стривай! Спливає…
***
© Ярослава Шекера. Всі права застережені.