* * *
Не дивися так привітно — яблуневоцвітно…
Павло Тичина
У смерканні плачуть віти — жалісливий вітер?
Синь очей марніє, гасне — буде місяць ясний?!
Зорі світять пурпурово — кинув хтось підкову!..
Личко вії похилило — чи ж таке безсиле??
…Ні, дивися як на долю на п’янкім роздоллі,
Щиру усмішку народжуй — це без нагороди!..
Вечір. Сіра холоднеча — думаєш, для втечі?!
…Не дивися так чарівно — погляд твій нерівний…
***
© Ярослава Шекера. Всі права застережені.