* * *
Ти послухай, як схлипує осінь,
Заколисує в приспаний сум…
Мої клопоти затишку просять
У небесних напружених струн.
Ти послухай, як схлипує осінь,
Витинає скорботу беріз;
А в моїм безтурботнім волоссі —
Намистини розтрушених сліз.
Ти послухай, як схлипує осінь —
Обриває надії злоті…
Ген гойдаються марення босі
На чужім журавлинім хресті.
***
© Ярослава Шекера. Всі права застережені.