Ярослава ШЕКЕРА

* * *

Ти послухай, як схлипує осінь,
Заколисує в приспаний сум…
Мої клопоти затишку просять
У небесних напружених струн.

Ти послухай, як схлипує осінь,
Витинає скорботу беріз;
А в моїм безтурботнім волоссі —
Намистини розтрушених сліз.

Ти послухай, як схлипує осінь —
Обриває надії злоті…
Ген гойдаються марення босі
На чужім журавлинім хресті.

***

© Ярослава Шекера. Всі права застережені.