Оксана ШАЛАК

* * *

Ти грієш дерева в веснянім саду,
Димами укутуєш білий цвіт.
Я з нашого саду ніяк не піду.
І саду, й мені по тисячі літ.
Ми в цьому саду перебудем слова,
І тишу, гіркішу від сліз і від слів.
Це ти мене в квітці останній сховав
Тоді, коли сад на морози зацвів.

***

© Оксана Шалак. Всі права застережені.