* * *
Сухі серпневі дні іще в стучку,
Невилущені, торохтять на вітрі,
І звуки слів, неначе знаки куль,
Лиш порох на чолі і скроні витри.
І сонцем вибілені небеса,
І висушені спекою дороги…
Стоїть старий забутий сад,
Чекає, коли яблуня народить.
***
© Оксана Шалак. Всі права застережені.