БУШАНСЬКИЙ РЕЛЬЄФ
Крізь час, забуття і камінь
Проступлять тіні тремтливі,
У води осінні кануть,
Відійдуть в холодні зливи.
Та сон, що тривкі ший за скали,
Тут залишиться вічно —
Піднятими руками,
Небом, тишею, відчаєм.
Господи, кличу — Ти чуєш,
Господи, плачу — Ти бачиш.
Дивно мені і чудно:
Лягає на камінь начерк.
Дерево, олень з нетрищ.
Треті півні запіли.
Ніч — полохлива нетля.
Голос вартує опівночі.
***
© Оксана Шалак. Всі права застережені.