* * *
Отож, коли світло, що в тобі,
є темрява, — то яка ж то велика
та темрява!
Євангеліє від св. Матвія
За білі стіни пам’яті ховає
Химери видив.
Білим білить —
Забілює все те,
Що проступає
Щоночі знову.
Й жодна сповідь
Слів її не прийме
Й відпущення
Жалям її немає.
І тільки молить :
— Господи, помилуй!
Так, ніби хоче
Вибілити морок.
А він паде,
І падати ще буде,
Допоки світла,
І допоки сонця.
Допоки жінка,
Що стоїть і білить…
***
© Оксана Шалак. Всі права застережені.