Оксана ШАЛАК

* * *

Ти вивершував її,
Ніби після пожежі.
І коли бані вже сяяли
Проти сонця,
Хтось знову підпалював її —
Білішого білу,
І вона горіла,
Залишаючи запах
Столітнього моху —
Так, ніби там були
Невисповідані гріхи.
А потім знову спочатку —
Камінь до каменя…
Те каміння
Мало душу теплу і добру —
Воно зігрівало навіть тих,
Хто колись тримав його
За пазухою…

***

© Оксана Шалак. Всі права застережені.