* * *
Голий беззахисний ліс —
Корінням у розпачі й тиші.
Хтось його в серце приніс,
Гіллям безлистим колише.
Гуде — аж скроні болять,
Плаче — аж пси почули.
І никає лісом тать,
Його не зупинить чудо.
Сльотою огорне світ —
За слізьми його не знати.
Стікає з померзлих віт,
Сплітає болючі знаки…
***
© Оксана Шалак. Всі права застережені.