* * *
І
Вже не треба втішань і жалів —
Все розвіє холодний вітер.
Легкий, злітає у небо ліс,
Бере з собою померзлі квіти.
Крило розправить у хмарі птах —
Останній птах ще в оцьому літі.
Та хто ридає, то плаче так,
Хто так голосить в небеснім лісі?
ІІ
Хто розкаже тобі про незвідане
Снів химерних і дивних наймень?
Одцвітає хмільними квітами
Осінь ця. І густішає мед.
І не знати, коли і звідки це
Надійшли дощі затяжні…
Тільки ліс, вже безлистий, світиться,
Сяє світлом небесним мені.
***
© Оксана Шалак. Всі права застережені.