Оксана ШАЛАК

* * *

Світло нічне. Біблійність площ.
Десь із землі виростає дощ.
І обіймає холодним плющем
Місто, і небо, і світ, який щез
Тисячу років до Наших дощів.
Дикого листя останні плачі.
Хто розгадає і хто збагне,
Як в цім дощі розшукати сумне,
Печаллю вибілене лице.
Цей чоловік, тільки він, оцей,
Вражає такою затятістю вуст.
Дерево висохле пагін пустить,
А його не знайдеш ніде.
Вже починає сходити день,
Цідиться світло гірким молоком…
І знов по колу, по колу, по колу…

***

© Оксана Шалак. Всі права застережені.