Іван-В’ячеслав СЕРГІЄНКО

ДУША

Панна шукана, жадана.
Або ж сестрицею до єдиної розмови з собою
завжди відверта,
мовчазна не-сяжна.
Вигадана
у сні роду
при небесних світлах,
при волі пташиній,
при звабі обрію
і шепоті вен
Жоно на мить —
незрадлива від брунечки аж до плоду —
ціле життя.
І все життя —
подорожня прочанка
у верем’ї перевтілень,
аж до самого останнього долу,
аж до самого останнього неба.
Бранка плоті,
або ж ув очах — свічкою в храмі,
вітером волі —
у пісні,
пучкою соли
у щоденній хлібній толоці.
Пронизує всеньке ім’я творіння
тремтливою павутинкою
суті.

***

© Іван-В’ячеслав Сергієнко. Всі права застережені.