* * *
Знову мені являлись голуби
тепер вві сні
холодними лапками
тупцяли по обличчю, вістуни.
З країв нерідних вістку принесли,
з країв нерідних рідне шепотіння,
з країв далеких погляди сумні
тих хто кохали і кохати мусять…
Але кого?
Такі тривожні сни…
Удруге ви являєтеся, птахи —
холодні лапенята у росі —
знаки ж які, які
гіркі, солодкі, чорні, білі — знаки.
Київ '96
© Іван-В’ячеслав Сергієнко. Всі права застережені.