Михайль СЕМЕНКО

ПОДОРОЖ

Я ходив з нею, далеко були ми —
Обходили немало поля і попали в ліс.
Скільки прани — бо не були ми злими —
Я звідти в кімнату приніс!

Сьогодні сиджу. Не вабить синій сніг.
У дзеркалі дививсь на риси.
Не бачив сад моїх сьогоднішніх ніг.
Цілий день пробув і самотньо згризся.

***

Джерело: М.Семенко. ПОЕЗІЇ. - "Радянський письменник", Київ, 1985..