Я ІДУ
Я іду по шляху незнакомому,
Перегортаю вічності сторінки.
Бо і сам не відомий нікому я,
Бо не чекаю й сам я на свідки.
Я — нічий. Я — ніхто. Мене не знає історія.
Мій девіз — несталість і несподіваність.
Хочете? Я заримую зараз: істерія.
Я остроїв поезію в стрій,
ні разу не надіваний.
***
Джерело: М.Семенко. ПОЕЗІЇ. - "Радянський письменник", Київ, 1985..