Михайль СЕМЕНКО

ГРАМОФОННИЙ ТУШ

Літхар самотній пустинним вечором
Не сполохує повільні рипи —
Як вона ходить з повітовим фельдшером
Де квітнуть і пахнуть липи.

Нерухомі, вслухаються в голоси мовчанні —
Про кохання, про єднання душ.
І на зло викине з вікна,
у безвідраднім спочуванні,
Стара панна грамофонний туш.

***

Джерело: М.Семенко. ПОЕЗІЇ. - "Радянський письменник", Київ, 1985..