Віхта САД

* * *

тіло твоє прозоріше за струмок
у шибу подиху відвертого блідості
що вислизає тане холоне
в оточенні різьблених статуеток єгипетських
що зовні скидаються
на вигнутих кішок чи зліпки з тіней їх
ти гойдаєшся горизонтально припнутий
мов серед стебел латаття антен лілейних
дротами телефонів і тюнерів
на хвилях із частотою скількись там
мегаГерц у метрових діапазонах
що солодше за смерть над таку
коли чуєш кінець голосу із небуття
про мушлю сподібнену нашому слуху
і про перейдений відчай
і про спітніле скуйовджене пасмо
в пастку сльози за тремтячу повіку
райдуги світла впливають не зводься
але й не долай його притягання
це остання фаза любовного сну
зашкалюють індикатори
ув очах сфінксів
вал накочує і обрушує шумовиння білих тонів
уламки блискучих флейт тріски
гобоїв клапанів лусочки кларнетів ебенових
так тягнеться місячний шлейф прибою
до раптового й невідворотного берег

***

Джерело: Маріанна Кіяновська.