Віхта САД

* * *

На вилучині зерновий пісок
відвогк і ні сліду…
Зіновать жовтим пойнялась
впереміж вівсюга.
Узбіч край лану крутосхилом вниз,
де в зсувах осипищ
Дзижчить вечірня комашня
щораз пронозливіш,
Велосипедні шпиці блискотять
в фасетках ґедзевих.
Вже череду погнав вівчар
додому геть звідсіль.

Ваплений стовп онде, як крин пірна-
за днем чи ж плакати?
Човном поромник тягне ніч.
Смерк мовить маками…

***

Джерело: Маріанна Кіяновська.