* * *
Ростиславу Мельникову,
Юркові позаяк…
Наш татко пішов у Татри,
наш татко знову у мандрах,
нові вигадує мантри
і вислови родить крилаті,
чи десь у дорозі при ватрі
грає з циганом в карти,
чи став на чолі демократії,
чи, може, втрапив за ґрати.
Ми, звичайно, сумуєм за татом,
і, звичайно, нам шкода татка,
якщо татко в халепу втрапить,
чи ухопить його лихоманка,
Але, щиро якщо сказати,
то кльово нам і без татка…
бо нам, як татковим дітям,
платять його зарплату!
***
© Дмитро Булах. Всі права застережені.