Іваф РИЦІБУХ

* * *

Чому лише у твоїх очах
Я бачу блакитне небо,
Не подібне до неба у вікнах
Моєї четвертої кімнати?

Чи ж бо не загадка всесвіту
Довершеність твоїх форм,
Не перетнутих навіть тінню,
Що, помітивши тебе, перетворюється?

Чи ти існуєш насправді,
Чи є лише витвір
Моєї хворої уяви,
Непостійний як вересневий вітер?

Я спитав тебе тричі,
Та не знав жодного разу,
Що сказати у відповідь.

***

© Дмитро Булах. Всі права застережені.