Іваф РИЦІБУХ

* * *

ручаями стікає вітер у вікно
проміж вазонів і липких відбитків
прозоро малює вином кіно
на зелених стелях і стінах
на шкірі пальців і шкірі стегон
ти не злякайся що пахнеш зелено
просто буяє сюрреалістична
антагонічна паршива весна
це наче кохання за фрейдом і юнгом
це подих прощання між ним і Брутом
це у стінах театру трава
це наче знову вона молода

***

© Дмитро Булах. Всі права застережені.