* * *
Так просто все: напишеш каяття —
І роздобудеш право на життя.
Лише десяток слів чи, може, фраз —
І все вчорашнє вернеться нараз.
Дерева й квіти в іскорках роси,
Та за вікном дитячі голоси;
Та риба в озері, та в небі птах.
Та смак цілунку на твоїх вустах.
Як свідчення любові й доброти…
І тільки ти — уже не будеш ти.
Похилений, змарнілий від недуг,
Ти — тільки оболонка, а не дух.
Тепер старі костюми приміряй,
Удосконалюй кабінетний рай.
Топчи ту ж саму стежку у гаю
Не вернеш душу втрачену свою.
Лише десяток вимучених слів,
Які ти у потьмаренні наплів —
І вже тебе нема,
А є пітьма.
Є у людину схована тюрма.
18.VШ.1977
© Микола Руденко. Всі права застережені.