* * *
Сосни — колони собору,
Небо — розписана баня.
В білій безмовності бору
Дятла ритмічне длубання.
Дятел — як попик, що носом
Мудрість длубає церковну.
Сонце освітленням косим
Схожість довершує повну.
Дятле! Молитви не треба
Із крижаного Синаю.
Сам я під банею неба
Вищу премудрість пізнаю.
Засіб длубання простого
Між сніговими дарами
Не розповість, що святого
Є у зимовому храмі.
***
© Микола Руденко. Всі права застережені.