Наталка ПОЗНЯК

ІМПЕРІЯ СТРАХУ

Ми — жертви сакральні, та в кожного — власний вівтар.
Мамона чи Бог — ми щодня вибираємо з вами.
А час невблаганний — душі споконвічний вівчар,
В Імперію Страху відкриє нам ковану браму.

В Імперії Страху навіки розіп’ятий Страх.
Криві дзеркала виливають на віск твою сутність.
Тебе не сховає твоя оболонка пуста
Від мудрих очей, безроздільно усюди присутніх.

Тобі не сховатись від істини свого буття,
Від правди речей, на які закривав свої очі.
І марні благання і злякане серцебиття —
До тебе з’явилися Зорі Правічної Ночі.

В Імперії Страху — дуель, на хрестах і мечах.
І судді величні судитимуть мовчки строго:
Між чорними скелями стогне убога душа,
В порожніх зіницях шукаючи ствердження Бога.

Та відповідь всім — тільки тиша безжально німа.
І вітер холодний тремтить, обіймаючи плаху.
За вироком долі — дороги назад вже нема:
У кожного з нас — особиста Імперія Страху.

© Наталка Позняк. Всі права застережені.