* * *
Ноги вростаються коренем
В землю, засіяну веснами.
Гори вже кличуть, горе нам,
Як по весні не воскреснемо.
Скуті ланцями сталевими
Душі облудними буднями.
Бродить зима Містом Левовим,
Крига над світом і думами
Жде нас причастя зджерелене,
Зорі дорогу нам вказують.
В росах народимось левами,
Щоб повернутись у сказане.
Вітром свободи освячені,
Воїни йдуть втаємничені.
Може, не все іще втрачено
На перехресті до Вічності.
***
© Наталка Позняк. Всі права застережені.