ВОЯКОВІ УПА
Рідня обрала чужину,
А він поставив — залишатись.
Він слову честі склав ціну,
Коли було лиш чотирнадцять.
Ціна — прокльони, забуття,
Сніги, Сибір, удари в спину.
Він все пройшов і, наче стяг,
Проніс любов до України.
Вона давала волі й сил,
Щоденно ловлячи приціли,
Не зрадить лицарства батьків,
Не втратить мужності і віри
І повернутись в рідний дім.
Позаду — майже ціла вічність.
А він уміє ще молитись
І усміхатись щиро всім.
І тільки серце защемить,
Коли малий вояка нині
Під прапор схилиться на мить
І мовить: “Слава Україні”.
І хай не завжди грають туш,
У вояка своя дорога.
Йому судилась перемога
На полі бою наших душ.
***
© Наталка Позняк. Всі права застережені.