* * *
Цей вечір був вагітний одкровенням,
Цей вечір був одним з небагатьох.
Самотня казка стомленої сцени
Шукала шлях для осяйних зірок.
А зорі цебеніли у криницю,
Де сім небес і де не видно дна,
Де наших душ відкрила таємницю
Безмежно-недосяжна глибина.
Зійшлись за стіл майбутнє і колишнє,
І кожен причастився з джерела.
Слова мовчали і мовчала тиша.
Мовчали зорі. Музика жила.
***
© Наталка Позняк. Всі права застережені.