АДВОКАТ МАРТІАН
Мовчи, моє серце, благаю, мовчи,
Емоції, совість — на смітник.
Я мушу так, я адвокат, захисник.
(Я нині покинутий дітьми)
Я мушу. ( А в небі така голубінь!
Такі були очі в дружини —
Великі, завієні. Як їх любив
Колись цілувать безупину).
Я мушу. А в серці пожежа пала.
Дай, Боже, знести таку муку.
(Як Бога любила Люцілла мала,
Здіймаючи свічечки-руки).
Щось син говорив там про рабство душі.
Я дух закував у кайдани.
Я мушу громаді і богу служить,
Допоки життя мого стане.
А мука росте і росте устократ.
Чи стримає мозок напругу?
Я мушу! Я мушу!! Я мушу!!!
(— Пілат,—
Почув я із вуст свого друга.)
Я мушу. Я пекло в душі загасив,
І попіл по вітру розвіяв.
Громадо! Я зрікся віднині краси,
Любові, добра і надії,
Я зрікся. Громадо! Я вільний тепер
Від світу, що в серці розп’ятім.
Струна обірвалась. Я вільний. Я вмер.
Тепер уже можна писати.
***
© Наталка Позняк. Всі права застережені.