* * *
На чорне небо падав білий сніг —
Німа сльоза великого причастя.
У тисячі незнайдених доріг
Сто тисяч літ невипитого щастя.
Мільйони зір на дні крихкого неба —
Мовчання сивих крапель самоти.
І знову довгий шлях веде до себе.
І знов себе не можу там знайти.
***
© Наталка Позняк. Всі права застережені.