* * *
Світ прихилю до ніг,
Щоб наректись твоєю,
Майстре семи доріг,
Ім’я мені — Галатея.
Діва, а чи жона?
Праведниця чи грішна?
Білу цноту полотна
Ніч розмережить віршем.
Буде упертим віск
Грішного мого тіла.
Ти за мене молись
Словом, як небо, білим.
Вкриє долоні мох,
Попіл впаде на скроні,
І проростемо вдвох
В небо, Пігмаліоне.
***
© Наталка Позняк. Всі права застережені.