* * *
Загойдай мене, заколиш.
З неба зірка впаде у спориш.
Ти бажання їй загадай,
Може, десь на землі ще є рай.
Попливемо в небо удвох.
Хай розсудить нас ніч ця чи Бог.
Може, доки зірка летить,
Що не мій ти, забуду на мить.
Ніч вітрило снів напина.
Келих ночі доп’ємо до дна.
Вранці нас розведуть чужі —
Міражі, міражі, міражі.
***
© Наталка Позняк. Всі права застережені.