Наталка ПОЗНЯК

* * *

Це було божевілля ночі.
В ночі, кажуть, душа свята.
На там-тамі твого:
— Ти хочеш?
Танцювала моя самота.

Білим воском спливало небо.
Ми ховались у тім вогні.
За стіною мого:
— А треба?
Спала прірва буденних днів.

Ніч гойдала казки прозорі.
Ми не вірили тим казкам.
Два мовчання молились зорям,
Кожне з пам’яттю сам на сам.

***

© Наталка Позняк. Всі права застережені.