* * *
За собою мене покликав.
Запалила мости — й пішла.
Ніч мовчала пусткою вікон,
Ніч самотньою теж була.
Тихих губ твоїх дві пелюстки,
Наче спогад, несли тепло.
І уперше — зникала пустка,
І уперше cтраху не було.
Зачарована, за тобою
Йшла, розгублена від думок.
Була ніч. І було нас двоє.
Був мій перший до тайни крок.
***
© Наталка Позняк. Всі права застережені.