Наталка ПОЗНЯК

* * *

Була далекою дорога,
І сніг важкий горнувсь до ніг.
І тільки свічки добрий вогник
Вікно від самоти беріг.

Вікно пливло на хвилях ночі,
Вином стікало у дощах.
А я його печаль пророчу
Шукала у твоїх очах.

Я розгортала сиву пам’ять,
Питалась долі у зірок,
І, наче вперше і востаннє,
Зробить вагалась перший крок.

А юна зірка з неба впала,
Розбивши келих самоти,
І я на долю загадала:
До тебе стежечку знайти.

***

© Наталка Позняк. Всі права застережені.