* * *
Життя химерний жарт:
Живе собі людина —
У скронях — сивина,
А у очах — дитина.
Довірлива й проста —
Блукає шляхом босим,
І вірить, що жита
Скарби ховають досі.
Зітхають всі: — Дивак,
Не вміє жить, як треба.
А він — всього лиш птах,
Покликаний у небо.
І вабить висота,
І рвуться вгору крила.
Що для душі літа?
Тримає клітка тіла.
Лиш у досвітній час,
Глибокий, наче море,
Злітає дитинча
І з неба сипле зорі.
… А поруч у житті
Блукають, наче тіні,
Мільйони юних тіл
Із душами старими.
***
© Наталка Позняк. Всі права застережені.