Наталка ПОЗНЯК

* * *

Життя химерний жарт:
Живе собі людина —
У скронях — сивина,
А у очах — дитина.

Довірлива й проста —
Блукає шляхом босим,
І вірить, що жита
Скарби ховають досі.

Зітхають всі: — Дивак,
Не вміє жить, як треба.
А він — всього лиш птах,
Покликаний у небо.

І вабить висота,
І рвуться вгору крила.
Що для душі літа?
Тримає клітка тіла.

Лиш у досвітній час,
Глибокий, наче море,
Злітає дитинча
І з неба сипле зорі.

… А поруч у житті
Блукають, наче тіні,
Мільйони юних тіл
Із душами старими.

***

© Наталка Позняк. Всі права застережені.