* * *
Ми всі приречені на ЩОСЬ:
Щось прагнемо, когось шукаєм,
І в круговерті забуваєм,
Що мріялось, що не збулось.
Приречені на німоту.
Шукаєм мить — знаходим втому,
І вже байдуже і самому,
Де шлях, що зве у висоту.
Кружляє карусель життя —
Не вирватись з німого кола.
І лиш годинник з тихим болем
Шукає згублене “тік-так”.
***
© Наталка Позняк. Всі права застережені.