* * *
Квіти у горщиках, трави газонні.
Мавки закуті у стіни бетонні.
А десь за туманами бродить лоша —
Чиясь нестриножена юна душа.
Вільне, як вітер, ясне, наче місяць,
Воно, як ніхто з нас, уміє молитись
Променям сонця, далеким світам
І юному вершнику, що підроста.
Пахне туман ненародженим літом,
Двері до казки — у серці відкритім.
В ньому озветься незаймана тиша,
Зійде росою і ляже на вірші.
***
© Наталка Позняк. Всі права застережені.