* * *
І знову дощ, і знову сум.
Від сліз набрякли очі неба.
А вітер з осені красу
Зрива й жбурля поперед себе:
Промоклий і німий стриптиз.
Дерева опускають очі.
Закутана в серпанок сліз,
Бреде розбитим шляхом осінь.
***
© Наталка Позняк. Всі права застережені.