* * *
Каштанопад в столиці, ураган.
Сховалось сонце обрію в кишеню.
І сипле на асфальті вітрюган
Каштаненят лискучих повні жмені.
Каштанопад у сяйві ліхтарів,
Бравада осені розбурхана і п’яна.
Прокиньтесь, гей, вже Жовтень грає збір
Своїй мільйонній армії каштанів.
Вперед, униз, до бою, раз, два, три.
На цій війні — свої прості закони.
Життя — це мить, один стрімкий політ
Утеча із колючого полону.
Щоб потім закотитись у світи.
Шпаринку підмостивши попід себе.
І раптом в середзим’ї прорости
Каштаном білим в зоряному небі.
***
© Наталка Позняк. Всі права застережені.