Наталка ПОЗНЯК

ЛЬВІВ

Самотній Лев дрімає коло вежі,
Подвоєний у дзеркалі химер.
Туман затулить очі обережно,
М’якими пальцями за плечі обійме.

Змахнувши крилами, у вирій парк
відлине,
Омитий і оплаканий дощем.
І скрипка з магазинної вітрини
Озветься попурі осінніх тем.

Дух кави будить витязів поснулих,
Що держать на плечах тягар віків.
Загублена у лабіринті вулиць,
Блукаю я, закохана у Львів.

***

© Наталка Позняк. Всі права застережені.