* * *
Душа дощить
Весна мов хвіст комети
В омелі клени підперезує дощем
І цілить в ліве око з арбалету
Своїх солодких весняних ділем
Метеорити вилітають з серця
Прозора вогкість вільної землі
В долонях жевріють очей озерця
Й спалахують вітрильні кораблі
Усім, хто не знайшов притулку взимку
Крилате небо розгорнуло дах
Джергочуть вулиці, несуться долу стрімко
Долоні тонуть в золотих очах…
***
© Світлана Поваляєва. Всі права застережені.