* * *
Нема чого боятись
Сила квітів
І золотих плаїв у скельці сонця
Нема чого боятись,
Коли діти
Відігрівають кригу на віконці
Мов пташка серце
Вії струни дзинь
Сльоза, мов нота, впала на каблучку
Мов пташка серце
І душа мов тінь
Спускає в унітаз невидиму обручку!
***
© Світлана Поваляєва. Всі права застережені.