Світлана ПОВАЛЯЄВА

САМОРЕФЛЕКСІЯ

Тотальні загарбники
Кам’яного
Білокам’яного віку
Самці і самиці
Sсавці
Понавигадували собі
Іграшок
І через те вважаються людьми
Homo Ludens
Допоки варті
Чогось твої правила
Ти — на краю безодні
У житі…
Виловлюєш свої фантазії,
Що проходять крізь пальці,
Немов пісок…
Чим жорстокіша гра
Тим цікавіше
Поки-що-жити
У тому міфічному житі
Цікавість
Перетворюється на пісок
А життя обертається
Піщаним годинником
Єдине, що варто робити —
Бити
Бити скло
І сидіти
В пустелі
Перед незрячі очі
Змії…

***

© Світлана Поваляєва. Всі права застережені.