Світлана ПОВАЛЯЄВА

* * *

Біле на білому
Листя — мов рани на сонці
Мариться милому
Довга коса в ополонці
Тягне за косу утоплену
Й витягнув милу
Тільки коли то було:
Вона слухала JOPLIN і косу носила?
Дай мені люльку, коханий
Палитиму тихо і піде туман над полями
Дух великого JAH, солодкої маріхуани
Я буду той Нана Бошо, що створює INDIAN SUMMER

Бубон гуде в кришталевому келиху ранку
Вийдеш ще теплий зі сну і знайдеш корчагу вина на ганку
Ні, не наснилося — з ліжка протягую келих
Й губи для поцілунків веселих
Сонячним зайчиком скаче твій сміх по подушці
Хочеться плеснути в нього вином і вкусити за вушко
Осінь — найглибша у серці криниця твоєго кохання
Все, шо завгодно, любий, і навіть буди на світанні!

***

© Світлана Поваляєва. Всі права застережені.