* * *
Хвиля накрила долонею пальці ніг
Ніч приховала зап’ястя в дірявих кишенях
Змотуються у єдиний клубок мотузки доріг
В моторшний сон поринають чаплі у вогких легенях
Жевріє гілка багульника у реторті
Поруч відблискують місяцем пристрої, колби, відгони
Хтось замість тенісу грає у секс на північному корті
Чути припліснений сміх, низьких стогонів дзвони
Клен відсторонений — тихий алхімик світання
Змішує в небі драглисті якісь речовини
Сонця вуглина найперша, вона ж і остання —
Зілля кипить, гілля пальців не знає провини
Очі кістляві, задимлене пасмо волосся
Сині емоції світу — межа замерзання
З глибин люстра щось зринає — нарешті вдалося
Вогник цигарки — найперший і він же останній
***
© Світлана Поваляєва. Всі права застережені.